Історія
Історія Синельниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4
В довоєнні роки до 1941 року в Синельниковому була школа семирічка і знаходилася на привокзальній площі станції Синельникове Сталінської залізниці по вулиці Виконкомівській площі добавилися по вулиці Садовій 18. Першим директором середньої школи №40 була Прасков’я Купріянівна Танцюра (до1941р.), потім був Васько Григорій Тимофійович, який після випускного вечора пішов на фронт захищати свою Батьківщину від фашистських загарбників. Могильницький Матвій Володимирович (за фахом був учителем географії) до 1979р. директором середньої школи №40, яку в 1957р. перейменували в середню школу №4, був Мірошниченко Григорій Васильович. Урочистий перехід учнів 5-10 класів зі старого приміщення до новобудови по вулиці Перемоги, 1 відбулося 31 серпня 1957 року. А молодші класи залишилися в приміщенні по вулиці Виконкомівській 68.
Вчителі, які працювали в середній школі №40, потім в середній школі №4 приймали участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни (1941-1945рр). Це Мірошниченко Г.В., Козлов М.Т., Сакович О.Є.,Чемерис С.Ф, Міртовський І.М., Шинкаренко Н.І., Батраченко О.Н., Кірбятьєва Л.Я.(підпільниця м. Синельникового), Кукурудза В.Г., Коваьов М.Г., Шевченко Г.К., Падафет В.С., Нагорний П.Ф. то інші.
В школі почав створюватися музей В.І. Леніна. Екскурсоводи музею — це кращі учні 3-10 класів школи; Тютюник Людмила, Віниченко Людмила, Семьонова Людмила (зараз Урш Л.І., директор ЗОШ №3), Шинкаренко Людмила (зараз Лащенко Л.І., методист міськво), та багато інших. За велику пропагандистку роботу серед учнів і населення Дніпропетровської області середній школі №4 було присвоєно звання; середня школа №4 імені В.І.Леніна наш музей в Українській союзній республіці займав І місце. В 1986 році в Дніпропетровській обл. музей Леніна теж зайняв І місце і представники школи їздили на звіт кращих музеїв до міста Вінниця. Це була делегація у складі Бурдастої Л.О. і кращих екскурсоводів Павлової Олени і Яланської Олени, учнів 10 класу).
Був створений музей, Бойової слави, Велика дружба учнів з воїнами 333 Синельниківської дивізії, що в Лубнах, була стимулом кращим юнакам — синельниківцям служити в цій дивізії. Кращі екскурсоводи цього музею це Родзіна Людмила, Бугайова Лідія та інші.
Колектив вчителів в 1960 році налічував 39 чоловік. Піонерська організація імені Зої Космодем’янської, на чолі якої стояла старша піонерська вожата Шибко Валентина Петрівна і комсомольська організація імені Олега Кошового в місті Синельниковому були кращими і відзначалися своїми добрими справами, своїм дитячим повним життям, своїми знаннями.
Гуртківці гуртка юнатів під керівництвом вчитель біології Нагорного Петра Федоровича були учасниками виставок, зльотів, які відбувалися в м. Дніпропетровськ, Києві ВДНХ м.Москви(1960-1964р.). Хор учнів старших класів під керівництвом учителя музики Алєксєєва О. О налічував понад 60 чоловік Вокальна група «Десятикласниця» з концертами виступала на підприємствах міста та в колгоспах Синельниківського району разом з передвижник музеєм Леніна середньої школи №4 Солістами були Катиш Світлана, Родзіна Людмила, Костенко Людмила, Журавель Олександр.
З 1979р. по 1982р. директором школи був Дерев’янко Григорій Макарович. В школі навчалося 1200 учнів.
З 1982р. по 1988р. — директор Черниш Лідія Іванівна. Військово-патріотичне виховання було ключовим. Військово-патріотичні ігри «Зарниця», «Орлятко», зустріч з ветеранами війни Авіловим І.І., Обуховим О.Я.,Курець М.І., Васько Г.Т., тимурівська робота в зоні піонерської і комсомольської дії, екскурсії до міст-героїв Севастополь, Одеса, Київ, Волгоград наповнювали життя учнів Синельниківської середньої школи №4.
З 1989р. — директор СШ№4 Меншикова Людмила Миколаївна. Метою Людмили Миколаївни було створення в Синельниковому нового навчального закладу—гімназії. Колектив учителів одноголосно підтримав цю ідею. Це була кропотлива робота—поїздки до гімназії м.Одеси, Кіровограда, Волгограда, Запоріжжя, Стрия—познайомитися з досвідом їх роботи.
І ось в 1991р. в місті Синельникове з’явилася гімназія. І закрутилося, завертілося, і життя вчителів і учнів наповнилося життям гімназія стала школою життєтворчості, а це світські бали у старшокласників, змістовні цікаві вечори, зустрічі з поетами Дніпропетровщини, зустрічі учительського і учнівського колективів з колективами Криворізького ліцею, міста Стрий; створення в гімназії наукового товариства «Сузір’я» у участі в ньому і в МАН м. Дніпропетровська учнів 9-11 класів.
Вчителі, які працювали в середній школі №40, потім в середній школі №4 приймали участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни (1941-1945рр). Це Мірошниченко Г.В., Козлов М.Т., Сакович О.Є.,Чемерис С.Ф, Міртовський І.М., Шинкаренко Н.І., Батраченко О.Н., Кірбятьєва Л.Я.(підпільниця м. Синельникового), Кукурудза В.Г., Коваьов М.Г., Шевченко Г.К., Падафет В.С., Нагорний П.Ф. то інші.
В школі почав створюватися музей В.І. Леніна. Екскурсоводи музею — це кращі учні 3-10 класів школи; Тютюник Людмила, Віниченко Людмила, Семьонова Людмила (зараз Урш Л.І., директор ЗОШ №3), Шинкаренко Людмила (зараз Лащенко Л.І., методист міськво), та багато інших. За велику пропагандистку роботу серед учнів і населення Дніпропетровської області середній школі №4 було присвоєно звання; середня школа №4 імені В.І.Леніна наш музей в Українській союзній республіці займав І місце. В 1986 році в Дніпропетровській обл. музей Леніна теж зайняв І місце і представники школи їздили на звіт кращих музеїв до міста Вінниця. Це була делегація у складі Бурдастої Л.О. і кращих екскурсоводів Павлової Олени і Яланської Олени, учнів 10 класу).
Був створений музей, Бойової слави, Велика дружба учнів з воїнами 333 Синельниківської дивізії, що в Лубнах, була стимулом кращим юнакам — синельниківцям служити в цій дивізії. Кращі екскурсоводи цього музею це Родзіна Людмила, Бугайова Лідія та інші.
Колектив вчителів в 1960 році налічував 39 чоловік. Піонерська організація імені Зої Космодем’янської, на чолі якої стояла старша піонерська вожата Шибко Валентина Петрівна і комсомольська організація імені Олега Кошового в місті Синельниковому були кращими і відзначалися своїми добрими справами, своїм дитячим повним життям, своїми знаннями.
Гуртківці гуртка юнатів під керівництвом вчитель біології Нагорного Петра Федоровича були учасниками виставок, зльотів, які відбувалися в м. Дніпропетровськ, Києві ВДНХ м.Москви(1960-1964р.). Хор учнів старших класів під керівництвом учителя музики Алєксєєва О. О налічував понад 60 чоловік Вокальна група «Десятикласниця» з концертами виступала на підприємствах міста та в колгоспах Синельниківського району разом з передвижник музеєм Леніна середньої школи №4 Солістами були Катиш Світлана, Родзіна Людмила, Костенко Людмила, Журавель Олександр.
З 1979р. по 1982р. директором школи був Дерев’янко Григорій Макарович. В школі навчалося 1200 учнів.
З 1982р. по 1988р. — директор Черниш Лідія Іванівна. Військово-патріотичне виховання було ключовим. Військово-патріотичні ігри «Зарниця», «Орлятко», зустріч з ветеранами війни Авіловим І.І., Обуховим О.Я.,Курець М.І., Васько Г.Т., тимурівська робота в зоні піонерської і комсомольської дії, екскурсії до міст-героїв Севастополь, Одеса, Київ, Волгоград наповнювали життя учнів Синельниківської середньої школи №4.
З 1989р. — директор СШ№4 Меншикова Людмила Миколаївна. Метою Людмили Миколаївни було створення в Синельниковому нового навчального закладу—гімназії. Колектив учителів одноголосно підтримав цю ідею. Це була кропотлива робота—поїздки до гімназії м.Одеси, Кіровограда, Волгограда, Запоріжжя, Стрия—познайомитися з досвідом їх роботи.
І ось в 1991р. в місті Синельникове з’явилася гімназія. І закрутилося, завертілося, і життя вчителів і учнів наповнилося життям гімназія стала школою життєтворчості, а це світські бали у старшокласників, змістовні цікаві вечори, зустрічі з поетами Дніпропетровщини, зустрічі учительського і учнівського колективів з колективами Криворізького ліцею, міста Стрий; створення в гімназії наукового товариства «Сузір’я» у участі в ньому і в МАН м. Дніпропетровська учнів 9-11 класів.
Учительський колектив школи в практику своєї роботи впроваджує новітні технології навчання і виховання, чим домагається високих результатів у навчанні обдарованих і здібних учнів. Газета «Джерельце» виходить з 1992 року і її авторами є як вчителі, так і учні.
