ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ В КОНТЕКСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Самогубство – (суїцид) це крайній вид аутоагресії, навмисне само позбавлення життя.

Виділяють 4 види самогубства:

·     егоїстичне;

·     апомічне;

·     фаталістичне;

·     альтруїстичне.

Егоїстичне самогубство – трапляється, коли індивід слабко пов'язаний із суспільством і живе, повністю від нього відокремлений.

Апомічне самогубство – результат неспроможності людини пристосуватися до швидких змін у суспільстві.

Фаталістичне самогубство – результат посиленого контролю групи над індивідом, якому стає нестерпною надмірна опіка.

Альтруїстичне самогубство – трапляється, коли особа відчуває надобов’язок і ставить інтерес групи (чи іншої особи) вище за власний.

Основні мотиви суїцидальної поведінки серед дітей та молоді:

      1.     Переживання образи, одинокості, відчуження.

   2.     Реальна або уявна втрата батьківської любові, незріле кохання, ревнощі.

    3.     Переживання, пов’язані зі смертю близьких, розлучення батьків.

      4.     Почуття провини, сорому, образи, незадоволення собою.

      5.     Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням.

      6.     Страх перед покаранням.

      7.     Любовні невдачі. Вагітність.

      8.     Почуття помсти, шантажу.

   9.     Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

 10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів тощо.

      11.     Наркотична чи алкогольна залежність.

Характерні причини підліткових самогубств:

·        домінування почуття безнадії та безпорадності;

·        підвищена чутливість до образи власної гідності;

·        максималізм в оцінках подій і людей;

·        невміння передбачити справжні наслідки своїх вчинків.

Характеристика відхилень у психічному розвитку дитини

Профілактична робота соціального  педагога навчального закладу з попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків

1.  Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів:

·     бесіди з вчителями, класними керівниками;

·     спостереження в класах;

·     тестування, анкетування школярів.

2.  Переадресування до спеціалістів:

·     дитячого психоневролога;

·     психотерапевта;

·     в соціальні служби.

3.  Робота соціального педагога з сім’єю, рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, стилю виховання.

4.  Рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з дитиною.

5.  Соціально-педагогічна просвіта вчителів та батьків:

·     соціально-психологічні семінари;

·     батьківські лекторії;

·     виступи на батьківських зборах;

·     індивідуальні консультації, бесіди, тренінгові заняття.

6.  Робота з педагогічним колективом:

·     соціально-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці суїцидів.

·     Індивідуальні бесіди, консультації з педагогами за результатами анкетувань, спостережень, рекомендації з вибору адекватних методів стосовно класу в цілому і окремих учнів.

Методичні та практичні рекомендації

Деякі засоби допомоги людині, що схильна здійснити суїцид

ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтеся втішити загальними словами типу: «Ну все не так уже й погано». «Тобі стане краще», «Не варто цього робити». Дайте людині можливість висловитися. Ставте питання та уважно вислуховуйте.

ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтеся говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це проявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть провокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність.

БУДЬТЕ УВАЖНИМИ до побічних показників у разі припущеного самогубства. Кожне жартівливе згадування або загрозу слід сприймати серйозно.

СТАВТЕ ПИТАННЯ – узагальнюйте, проводьте рефреймінг: «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Більшість людей задумувались про самогубство…», «Ти коли – небудь думав, як здійснити його?». Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли – не будь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А якщо ти не влучиш? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на нього прийде? Недоказане,  затаєне ви повинні зробити явним. Допоможіть підліткові відкрито говорити і думати про свої наміри.

ПІДКРЕСЛІТЬ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР ПРОБЛЕМ – визнайте, що його почуття дуже сильні, проблеми складні – дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він дуже довіряє. З’ясуйте, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Що можуть батьки зробити для дитини?

Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо ви не купуєте йому те, що він просить, або не відпускаєте його на дискотеку чи концерт). Таке ж бажання він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим з певною метою. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і засмутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити , коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин?

Іноді розмірковування про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втече з дому», «Я хочу жити в бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підліткові виразити сваї почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулювати вами.

Один із основних принципів адекватної соціалізації –

віра в себе.

Підлітки з адекватною самооцінкою почувають, що їх люблять, і самі дарують любов оточуючим , вони володіють здібностями та працюють продуктивно і легко сприймають нове. Вони правильно оцінюють критику і дивляться на життя з оптимізмом.

Підлітки, які оцінюють себе надто низько, вважають, що їх не люблять, що вони не варті поваги і заслуговують догани. Як правило, вони відчувають безвихідь, вважають себе бездарними, почувають незручність, збентеження, Це може закінчитись тим, що вони втрачають цікавість до життя та починають бачити все в похмурому світлі. Людина зі заниженою самооцінкою більше схильна до стресів, а моменти радості, скоріш за все, залишається непоміченими. Це може спонукати підлітка до зловживання алкоголем і наркотиками та спроби самогубства.

Нам необхідно вчити підлітків:

-          зосереджувати свою увагу на доброму;

-          доброзичливо приймати люб’язні, приязні слова;

-          намагатися мати про себе позитивну думку;

-          піклуватися про себе за допомогою фізичних вправ і раціонального харчування;

-          пам’ятати – немає нічого поганого в тому, щоб звернутися до кого – не будь по допомогу!

Поради про те, як впоратися зі стресом:

-          розташуйте по порядку те, що слід зробити;

-          навчіться розслаблятися, виділіть час для розваг;

-          робіть фізичну зарядку;

-          вживайте в їжу поживні продукти;

-          поговоріть з ким – не будь про те, як ви почуваєтеся;

-          зверніться за допомогою до друзів, родичів,консультантів, психологів, священнослужителів та інших людей, які можуть допомогти вам.

Поради дорослим, як навчитися активно слухати:

-          розмовляти в спокійному місці, щоб не переривати бесіду;

-          приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруження розташуватися напроти;

-          переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого та нічого не пропустили;

-          дати можливість співрозмовнику висловитися, не перебиваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він;

говорити без осуду та упередження, що сприяє піднесенню у співрозмовника почуття власної гідності.

Якщо ви чуєте

Обов’язково скажіть

Не кажіть

«Ненавиджу школу!»   

«Що відбувається в школі, що примушує тебе так почуватися?»        

«Коли я був у твоєму віці…Ти просто ледар!»

«Все здається таким безнадійним…»      

«Іноді всі ми почуваємося пригніченими. Давай поміркуємо, які в нас проблеми і яку з них треба розв’язати в першу чергу»

«Подумай краще про тих, кому ще гірше, ніж тобі»

«Усім було б краще без мене!»      

«Ти дуже важливий для мене, і мене бентежить твій настрій. Скажи мені, що відбувається      

«Не кажи дурниці. Давай поговоримо про щось інше»

«Ви не розумієте мене!»        

«Розкажи мені,як ти почуваєшся. Я дійсно хочу це знати 

«Хто ж може зрозуміти підлітків у наші дні?»

«Мамо, я здійснив поганий вчинок»       

«Давай сядемо і поговоримо про це»     

«Що посієш, те й пожнеш»

«А якщо у мене не виходить?»       

«Якщо не виходить, я буду знати, що ти зробив усе можливе» 

«Якщо не вийде – значить, ти недостатньо постарався»