ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ В КОНТЕКСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Самогубство – (суїцид) це крайній вид аутоагресії, навмисне само позбавлення життя.

Виділяють 4 види самогубства:

·     егоїстичне;

·     апомічне;

·     фаталістичне;

·     альтруїстичне.

Егоїстичне самогубство – трапляється, коли індивід слабко пов'язаний із суспільством і живе, повністю від нього відокремлений.

Апомічне самогубство – результат неспроможності людини пристосуватися до швидких змін у суспільстві.

Фаталістичне самогубство – результат посиленого контролю групи над індивідом, якому стає нестерпною надмірна опіка.

Альтруїстичне самогубство – трапляється, коли особа відчуває надобов’язок і ставить інтерес групи (чи іншої особи) вище за власний.

Основні мотиви суїцидальної поведінки серед дітей та молоді:

1.     Переживання образи, одинокості, відчуження.

2.     Реальна або уявна втрата батьківської любові, незріле кохання, ревнощі.

3.     Переживання, пов’язані зі смертю близьких, розлучення батьків.

4.     Почуття провини, сорому, образи, незадоволення собою.

5.     Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням.

6.     Страх перед покаранням.

7.     Любовні невдачі. Вагітність.

8.     Почуття помсти, шантажу.

9.     Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

10.                        Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів тощо.

11.                        Наркотична чи алкогольна залежність.

Характерні причини підліткових самогубств:

·        домінування почуття безнадії та безпорадності;

·        підвищена чутливість до образи власної гідності;

·        максималізм в оцінках подій і людей;

·        невміння передбачити справжні наслідки своїх вчинків.

Характеристика відхилень у психічному розвитку дитини

Профілактична робота соціального  педагога навчального закладу з попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків

1.  Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів:

·     бесіди з вчителями, класними керівниками;

·     спостереження в класах;

·     тестування, анкетування школярів.

2.  Переадресування до спеціалістів:

·     дитячого психоневролога;

·     психотерапевта;

·     в соціальні служби.

3.  Робота соціального педагога з сім’єю, рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, стилю виховання.

4.  Рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з дитиною.

5.  Соціально-педагогічна просвіта вчителів та батьків:

·     соціально-психологічні семінари;

·     батьківські лекторії;

·     виступи на батьківських зборах;

·     індивідуальні консультації, бесіди, тренінгові заняття.

6.  Робота з педагогічним колективом:

·     соціально-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці суїцидів.

·     Індивідуальні бесіди, консультації з педагогами за результатами анкетувань, спостережень, рекомендації з вибору адекватних методів стосовно класу в цілому і окремих учнів.